У квітні 1979 року в Афганістані одночасно у всіх провінціях розпочалося повстання проти правлячого комуністичного режиму. У травні 1979 року прем'єр-міністр Хафізулла Амін почав жорстоко придушувати повстання. В'язниці були переповнені, але повстання наростало. Можна було чекати швидкого падіння комуністичного режиму в Афганістані. В той час, як на Заході ніхто на це не реагував, радянський уряд занепокоївся таким розвитком подій.
Радянське вторгнення розпочалося 24 грудня 1979 р. на аеродромі Баграм, що в 50 км на північ від Кабула. Радянські «радники» нейтралізували афганські частини: під приводом заміни озброєння були приведені до небоєздатного стану афганські танки, блоковані лінії зв'язку, а керівний склад афганської армії був зібраний на святкові гуляння з супроводжуючими його особами. Критичним днем був 27 грудня 1979 р. В той час, коли частини, що висадилися, в'їжджали на своїх БМД до Кабула і займали вузлові стратегічні точки, інші частини оточили палац Даруломан на південь від Кабула. За декілька днів до цього генерал-лейтенант Папутін, що знаходився в Афганістані, під приводом безпеки порадив Аміну переїхати туди. Папутін намагався умовити Аміна офіційно звернутися до СРСР за військовою допомогою і подати у відставку на користь Кармаля. Амін чинив опір цьому. Після цього підрозділи «Альфа» штурмували палац і вбили Аміна. Кармаль зайняв його місце, який був, судячи з усього, просто маріонеткою. 14 лютого 1989 року на аеродромі Кабула вже повністю господарювали афганці – виламували із залишених модулів все, що можна було ще винести. Вся техніка, що стояла на охороні аеродрому, була передана представникам озброєних сил Афганістану. Після обіду злетіли два літаки з солдатами охорони, а о 20.00 на третьому літаку вилетіло керівництво оперативної групи Міністерства оборони Радянського Союзу. 15 лютого 1989 року в другій половині дня Афганістан покинули радянські прикордонники, які вийшли з країни буденно і непримітно. У Термезі та Кушці солдатів, що виходили з Афганістану, зустрічали в основному їхні рідні і близькі, а також численні кореспонденти. Ніхто з керівників країни навіть не вважав за потрібне бути присутніми при поверненні на Батьківщину своїх солдатів, чим продемонстрували байдужість до них і до армії. Вирушаючи з Афганістану армія забирала з собою… всі встановлені в місцях загибелі (самими солдатами) скромні обеліски полеглим товаришам, щоб над їхньою пам'яттю не глумилися душмани. В день річниці виведення військ з Афганістану ми низько схиляємо голови перед нашими героїчними військовими, лікарями і медсестрами, які своїм талантом і самовідданістю лікували в госпіталях тисячі солдатів і офіцерів. Жінки-лікарі та медсестри рятували поранених і хворих, часто віддавали їм свою кров прямо біля операційного столу. Так закінчилася ця важка і довгі роки засекречена війна в Афганістані.
Бойові дії в Афганістані продовжувалися з 25 грудня 1979 р. по 15 лютого 1989 р. Ця війна тривала дев'ять років, один місяць і дев'ятнадцять днів. Через Афганістан пройшло більше півмільйона воїнів. У військах, що знаходилися на території Афганістану, пройшли військову службу 620 тис. військовослужбовців. Загальні людські втрати радянських Збройних Сил склали 15 051 чол. За весь період війни в Афганістані пропали без вісті і опинилися в полоні 417 військовослужбовців, з яких під час війни і в післявоєнний час були звільнені і повернулися на Батьківщину 130 чол.
Немає коментарів:
Дописати коментар