Ню́рнберзький проце́с

Ню́рнберзький проце́с — міжнародний судовий процес над колишніми керівниками гітлерівської Німеччини. Проходив у м. Нюрнберг з 20 листопада 1945 по 1 жовтня 1946 р. в Міжнародному військовому трибуналі.

Організація трибуналу[ред. • ред. код]

Домовленість про створення Міжнародного військового трибуналу і його статуту були опрацьовані СРСР, США,Великобританією і Францією в ході лондонської конференції 26 червня — 8 серпня 1945 р. Спільно розроблений документ відобразив позицію всіх 23 країн-учасниць конференції, принципи статуту затверджені Генеральною Асамблеєю ООН.

29 серпня опубліковано перший список головних військових злочинців — 24 нацистських політиків, військових, ідеологів нацизму.

Список підсудних[ред. • ред. код]

Первинний список було сформовано у такому вигляді:

1. Герман Вільгельм Герінг (нім. Hermann Wilhelm Göring), рейхсмаршал, головнокомандувач військово-повітряними силами Німеччини
2. Рудольф Гесс (нім. Rudolf Heß), заступник Гітлера по керівництву нацистської партії (Націонал-соціалістична німецька робітнича партія).
3. Йоахим фон Ріббентроп^{[Джерело?]} (нім. Ullrich Friedrich Willy Joachim von Ribbentrop), міністр іноземних справ нацистської Німеччини.
4. Вільгельм Кейтель (нім. Wilhelm Keitel), начальник штабу Верховного головнокомандування військовими силами Німеччини.
5. Роберт Лей (нім. Robert Ley), голова Трудового фронту.
6. Ернст Кальтенбруннер (нім. Ernst Kaltenbrunner), керівник РСХА.
7. Альфред Розенберг (нім. Alfred Rosenberg), один з головних ідеологів нацизму, рейхсміністр у справах Східних територій.
8. Ганс Франк (нім. Dr. Hans Frank), голова окупованої Польщі.
9. Вільгельм Фрік (нім. Wilhelm Frick), міністр внутрішніх справ Рейху.
10. Юліус Штрайхер (нім. Julius Streicher), гауляйтер, головний редактор газети «Штурмовик» (нім. Der Stürmer — Дер Штюрмер).
11. Вальтер Функ (нім. Walther Funk), міністр економіки після Шахта.
12. Ялмар Шахт (нім. Hjalmar Schacht), імперський міністр економіки перед війною.
13. Густав Крупп фон Болен унд Гальбах (нім. Gustav Krupp von Bohlen und Halbach), голова концерну «Фрідріх Крупп».
14. Карл Деніц (нім. Karl Dönitz), грос-адмірал флоту Третього Рейху, головнокомандувач військово-морського флоту Німеччини, після смерті Гітлера і згідно з його заповітом — президент Німеччини.
15. Еріх Редер (нім. Erich Raeder), головнокомандувач ВМФ.
16. Бальдур фон Ширах (нім. Baldur Benedikt von Schirach), голова Гітлерюгенду, гауляйтер Відня.
17. Фріц Заукель (нім. Fritz Sauckel), керівних трудових депортацій у Рейх з окупованих територій.
18. Альфред Йодль (нім. Alfred Jodl), начальник штабу оперативного керівництва.
19. Мартін Борман (нім. Martin Bormann), голова партійної канцелярії, звинувачувався заочно.
20. Франц фон Папен (нім. Franz Joseph Hermann Michael Maria von Papen), канцлер Німеччини до Гітлера, посол в Австрії та Туреччині.
21. Артур Зейсс-Інкварт (нім. Dr. Arthur Seyß-Inquart), канцлер Австрії, згодом імперський комісар окупованої Голландії.
22. Альберт Шпеєр (нім. Albert Speer), імперський міністр озброєнь.
23. Константин фон Нейрат (нім. Konstantin Freiherr von Neurath), в перші роки правління Гітлера міністр іноземних справ, потім намісник в протектораті Богемії і Моравії (Чехія).
24. Ганс Фріче (нім. Hans Fritzsche), керівник відділу друку і радіо у міністерстві пропаганди.

18 жовтня 1945 обвинувальний висновок було вручено Міжнародному військовому трибуналу і через його секретаріат передано кожному обвинуваченому.

Ще до початку судового процесу 25 листопада 1945 в камері покінчив життя самогубством голова Трудового фронту Роберт Лей. Густав Крупп був визнаний невиліковно хворим, і справа по ньому була припинена до суду.

Інші обвинувачені постали перед судом.

Хід процесу[ред. • ред. код]

Герінг та Гесс під час судових слухань

Згідно з Лондонською угодою Міжнародний військовий трибунал був сформований на паритетних засадах з представників чотирьох держав.

Члени трибуналу[ред. • ред. код]

• від СРСР: заступник голови Верховного Суду СРСР генерал-майор юстиції І. Т. Нікітченко.
• від США: колишній генеральний прокурор США Ф. Біддл.
• від Великобританії: головний суддя, лорд Джеффрі Лоуренс.
• від Франції: професор кримінального права А. Доннедье де Вабр.

Кожна з 4-х країн скерувала на процес своїх головних обвинувачувачів, їхніх заступників та помічників:

• від СРСР: генеральний прокурор УРСР Р. А. Руденко.
• від США: суддя Верховного суду США Роберт Джексон.
• від Великобританії: Хартлі Шоукрос
• від Франції: Франсуа де Ментон, який у перші дні процесу був відсутній і його заміняв Шарль Дюбост, а потім замість Ментона був призначений Шампент'є де Ріб.

Всього проведено 216 судових слухань. Головував представник Великобританії Дж. Лоуренс. Була представлена низка доказів, серед них вперше — т.зв. «секретні протоколи» до пакту Молотова-Ріббентропа.

Внаслідок післявоєнного загострення відносин між СРСР та Заходом процес протікав напружено. Дії очільників країн Заходу тлумачилися підсудними на свою користь і створювали ілюзію можливого розвалу процесу.

Звинувачення[ред. • ред. код]

1. Плани нацистської партії:
   • Використання нацистського контролю для агресії проти іноземних держав.
   • Агресивні дії проти Австрії і Чехословаччини.
   • Напад на Польщу.
   • Агресивна війна проти всього світу (1939—41).
   • Вторгнення Німеччини на територію СРСР
   • Агресивна війна проти США.
2. Злочини проти миру:
   • «Всі звинувачувані та різні інші особи протягом ряду років до 8 травня 1945 року брали участь у плануванні, підготовці, розв'язанні та веденні агресивних воєн, які також були війнами, що порушують міжнародні договори, угоди та зобов'язання».
3. Військові злочини:
   • Вбивства і жорстоке поводження з цивільним населенням на окупованих територіях і у відкритому морі.
   • Вивезення цивільного населення з окупованих територій у рабство та для інших цілей.
   • Вбивства та жорстоке поводження з військовополоненими та військовослужбовцями країн, з якими Німеччина перебувала в стані війни, а також з особами, що знаходилися в плаванні у відкритому морі.
   • Безцільне руйнування великих і малих міст і сіл, спустошення, не виправдані військовою необхідністю.
   • Германізація окупованих територій.
4. Злочини проти людяності:
   • Звинувачувані проводили політику переслідування, репресій та знищення ворогів нацизму. Нацисти кидали в тюрми людей без судового процесу, переслідували їх, принижували, перетворювали на рабів, піддавали тортурам, вбивали їх.

Вирок[ред. • ред. код]

Міжнародний військовий трибунал засудив:

• До смертної кари через повішення: Герінга, Ріббентропа, Кейтеля, Кальтенбруннера, Розенберга, Франка, Фріка, Штрейхера, Заукеля, Зейсс-Інкварта, Бормана (заочно), Йодля.
• До довічного ув'язнення: Гесса, Функа, Редера.
• До 20 років тюремного ув'язнення: Шираха, Шпеера.
• До 15 років тюремного ув'язнення: Нейрата.
• До 10 років тюремного ув'язнення: Дьониця.
• Виправдані: Фріче, Папен, Шахт.

Йодля було посмертно повністю виправдано.

Трибунал визнав організації СС, СД, СА, Гестапо такими, що мають за мету злочинну діяльність. Членів цих організацій, які усвідомлювали злочинність дій (та певними іншими ознаками), а також керівний склад нацистської партії визнано злочинцями.

Ряд засуджених подали прохання: Герінг, Гесс, Ріббентроп, Заукель, Йодль, Кейтель, Зейсс-Інкварт, Функ, Деніц і Нейрат — про помилування; Редер — про заміну пожиттєвого ув'язнення на смертний вирок; Герінг, Йодль і Кейтель — про заміну повішання на розстріл, якщо прохання про помилування не задовільнять. Всі ці клопотання були відхилені.

Страти відбулися в ніч на 16 жовтня 1946 у будинку Нюрнберзької в'язниці. Герінг отруївся незадовго до страти.

Суди над військовими злочинцями меншої величини продовжувалися у Нюрнберзі аж до 50-х років XX ст.