Володимир Івасюк: «У долі своя весна»

         А ви знаєте, в якої весни – яка доля?

З Мелодіями Золотої Ери до вас – Сергій Коротаєвський. Ось ще одна пісня Володимира Івасюка, яку точно можна вважати – «на усі часи піснею». Бо з першого виконання вона знову і знову лунає і відлунює… і кожен намагається якось по своєму…

                  Щось – «не теє», чи не так? Акцент такий дивний… з «аканням» - і запис не надто якісний, часи були такі, коли чистенько записати було важкувато… «У долі своя весна» – так ця пісня називається. Володимир Івасюк скористався з відомого вірша Юрія Рибчинського, а оскільки івасюковські композиції на середину 70-х уже популярні по всьому колишньому Союзу, то і виконавців він хотів собі добрати – відомий… і звернувся до «Пєснярів». Що й казати – група теж майже на усі часи, але до цієї «долі» не дотягнула! Івасюку «пєсняровський» варіант, який виглядав, як просто-шлягер, не сподобався. І тоді він звернувся до краянки…

            У 1977-му році Софія Ротару перемагає з піснею «У долі своя весна» на міжнародному фестивалі у Сопоті. Як бачимо, ротарівська інтерпретація стала класичною, відтак, першовиконання наслідків для долі самої композиції просто не мало – «Пєсняри» залишились в історії з іншими піснями… Юрій Рибчинський згадував потому, що його шокував запис, здійснений у Києві. На думку автора, «У долі своя весна» - це романс, у сучасному, звісно, розумінні. Планувалося, що початок пісні мав бути повільним – а центральна частина – наспівною, кантиленною, як кажуть музикознавці… а тут – швидкий темпоритм, гострота аранжування… ну, що ж – забули, так забули…

              …і з тих часів пісню виконували здебільшого жіночі «вокали», хоча тлумачили її по-різному: від спроби «додати містики» - і до естрадного опрацювання… залишилося тільки одне: а коли було пісню створено? Якщо сопотський успіх Софії Ротару – це 77-й рік, то пєсняровські «експерименти» - роком раніше, тому можна зафіксуватися на 1976-му. Між іншим, саме тоді Володимира Івасюка виключають з консерваторії – начебто «за систематичні пропуски занять». Втім, робота на той момент у композитора уже була, і популярності йому виключення теж додало – серед шанувальників… У кожного – своя доля. І своя весна… Згадаймо ж – усе і усіх!

                  Це були «Мелодії Золотої Ери», український понеділок. Завтра, у цей же час: «па-русскі»…