History,

Протягом майже 30 століть – від об’єднання –  близько 3100 р. до н.е.  до  завоювання Олександром Македонським у 332 р. до н.е. – Стародавній Єгипет був величною цивілізацією у Середземномор’ї.

Велич Єгипту вже давно викликає захоплення у істориків та археологію. Галузь історії, яка вивчає історію Давнього Єгипту, називається – Єгиптологія.  Основними джерелами з історії Стародавнього Єгипту виступають численні археологічні пам’ятки – давні гробниці, піраміди, залишки матеріальної культури, а також  письмові джерела – написи на єгипетських папірусах.

Додинастиний період – 5000-3100 роки до н.е.

Археологічні пам’ятки засвідчують про стабільне населення та поступовий розвиток територій Давнього Єгипту починаючи від неоліту. Неолітичне населення Північно-Східної Африки перейшло від занять мисливства та збиральництва, до відтворюючого господарства – землеробства та скотарства. Причиною цього переходу вчені вбачають в екологічній кризі – зникнення великих тварин, через мисливську діяльність людей.

карта Єгипту

Вздовж річки Нілу виникають сільськогосподарські общини, які згодом об’єднуються у маленькі державні утворення – номи (за грецькою назвою).

Існування постійних сільських поселень заклало фундамент у формуванні основ Стародавнього Єгипту. Початки культури єгипетської цивілізації сягають саме неоліту, про що, зокрема свідчить єгипетська релігія.

Близько 3400 року до н.е. на території Єгипту відбувається об’єднання номів у дві доволі великих державних утворення – Верхній Єгипет або Червона земля (долина Нілу) та Нижній Єгипет або Біла земля (дельта Нілу), які починають боротьбу за домінування у регіоні.

Близько 3200 року, перший відомий єгипетський правитель із Білої землі –  фараон Скорпіон – здійснив спробу завоювати Червону землю. Через сто років, у 3100 році, правитель Білої  землі – Менес, завоював Нижній Єгипет, та створив об’єднану Єгипетську державу і першу  династію єгипетських фараонів.

Архаїчний  або ранньодинастичний період – бл. 3100-2686 до н.е.

Цар Менес заснував столицю Стародавнього Єгипту – місто Мемфіс, яке розташовувалося на півночі Єгипту, поблищу Дельти Нілу. Згодом, Мемфіс виріс у стародавній мегаполіс, який став важливим центром Єгипту в Архаїчний період.

У Архаїчний період закладаються основи давньоєгипетської релігії та ідеології.  За уявленнями єгиптян, правитель Єгипту – фараон був  сином бога Гора, богоподібною істотою. Найдавніші зразки єгипетського письма – ієрогліфи, походять виникають саме в Архаїчний період.

Основою господарства в Архаїчний період було землеробство. Єгиптяни жили в маленьких селях, та в основному вирощували пшеницю та ячмінь. Щорічні розливи Нілу сприяли веденню господарства – тому що мул який залишався після розливів, містив у собі органічні сполуки та добри. Давні єгиптяни навчилися вираховувати початок розливів Нілу.

Давнє царство: Епоха будівників пірамід бл. 2686-2181 до н.е.

Якщо кажуть піраміди, то перша за все розуміють Великі Піраміди, проте перші піраміди починають будувати в Єгипті ще  за першої династії, щоправда невеликих розмірів , більшість з яких погано збереглись.

Піраміда Хефрана та Сфінкс

Період Давнього царства починається з царювання третьої династії. Близько 2630 року до н.е., єгипетський жрець та архітектор Імхотеп, побудував піраміду для поховання фараона Джосера. Піраміда Джосер розташована у Саккарі, поблизу першої столиці Мемфісу.  Піраміда Джосера –  це перша ступінчастапіраміда,  яка мала висоту 62 метра.

Будівництво пірамід досягло свого апогею з завершенням будівництва Великих Парамід у Гізі (нині околиці Каїру).  Піраміда Хеопса  (Хучу за єгипетською назвою) будувалася між 2589 та 2566 роками до н.е. та мала висоту 146 м. та вважалася одним із Семи Чудес Світу, які фігурували у грецьких джерелах До Великих пірамід також відносять піраміди: Хефрена (Хафра) 2558-2532 роки до н.е., висота 143 м,  і Мікерена  (Менкаура) 2532-2503 роки до н.е, висота 63 метри.

 За правління фараонів третьої та четвертої династій, Єгипет вступає в період розквіту. Влада фараонів необмежена, що дозволяє успішно керувати державою. Фараони проводять успішні походи на Лівію та Нубію (суч. Судан). Стабільність влади та успішна зовнішня політика сприяють економічному піднесення єгипетського суспільства.

Проте наступні – п’ята та шоста династії, поступово втрачають свою необмежену владу – зростає вплив жреців та місцевої еліти – символом яких стає культ бога  – Ра. Будівництво пірамід виснажує державну скарбницю, а постійні виступи жреців та дворянства дестабілізують суспільство.  Зі смертю останнього фараону шостої династії Пепі ?? країна впадає в анархію.

Перший перехідний період 2181-2055 роки до н.е.

 Правителі сьомої та восьмої династії змінюються дуже швидко.  У 2160 році центральна влада фараонів повністю ліквідовується, у Єгипті починається громадянська війна між окремими номами. Криза посилюється постійними навалами лівійців, а також голодом та хворобами, які спричиняють неурожаї.

Згодом, окремі номи були об’єднані у двох державах, які постійно ворогували між собою. 9 та 10 династії утвердилися в Гераклеополі, який контролював території між Мемфісос та Фівами. Інша держава виникає у Фівах. У 2055 році до н.е. фіванський правитель Ментухотеп зміг  здолати міць Гераклеополю та відновити єдність Єгипту. Ментухотеп засував 11 династію – Перший перехідний період закінчився. Починається період Середнього царства.

Середнє царство – 12 династія близько 2055-1786 р. до н.е.

Останній правитель 11 династії Ментухотеп  IV був убитий, влада перейшла  до  першого міністра Аменемхета, який заснував 12 династію.  Новою столицею стало місто Іттауі – що розташовувалося на південь від Мемфіса. Проте Фіви, все ще залишалися важливим релігійним центром Середнього царства.

єгипетські ієрогліфи

Фараони Середнього царства знову змогли стабілізувати єгипетське суспільство . Держава процвітає, а всі фараони проводять послідовну політику закладену, ще за царювання Аменемхета ?.  Фараони 11 та 12 династій проводять успішну політику по завоюванні Нубії. Звідки Єгипет отримує рабів, золото, чорне дерево та слонову кістку.

Навали лівійців, які дуже шкодили в перехідний період були припинені. Фараони починають самі вторгатися в лівійські землі, приводячи з відти велику кількість рабів. Крім ближніх територій, Єгипет встановлює зв’язки із Палестиною та Сирією.